Друга світова війна назавжди змінила Канаду. Серед тих, хто найбільше постраждав, були діти. 1 вересня 1939 року німці вдерлися до Польщі й розпочалася Друга світова війна. Тоді по радіо було оголошено про нацистське вторгнення.
Шестирічна війна внесла свої корективи й змінила не тільки Едмонтон, але й весь світ. Нація канадців, яка до початку війни налічувала 11 мільйонів людей, втратила мільйон чоловіків, жінок. Вони пішли на фронт і більше звідти не повернулися. Детальніше на на edmonton-yes.
Недитячі обов’язки
Дорослі почали зникати з життя дітей ще невдовзі до початку війни. Старші брати, батьки, діди, вступали до лав армії та були розподілені по всій країні або відправлені за кордон. Навіть вчителі-чоловіки залишали роботу і йшли на фронт.
Поки батьки були на війні, на дитячі плечі лягла велика відповідальність: допомага по господарству, приготування їжі, прибирання. Деякі матері йшли на оплачувану роботу, а старші діти наглядали за меншими. В Едмонтоні дівчат 10-12 років наймали на виконання хатньої роботи: прибирання, догляд за дітьми.
Всі школи в місті були обклеєні плакатами, які заохочували учнів роботи маленькі внески в перемогу: уникати розмов про війну, які б могли допомогти ворогу, бути уважними до шпигунів. Часто бувало й таке, що учень не відвідував заняття кілька днів. Вчителі пояснювали це тим, що йому потрібен відпочинок, через втрату близької людини на війні.
У школі та вдома, всюди де був вільний клаптик землі, діти саджали маленькі фруктові деревця, овочі. Діти з сіл важко працювали на фермах. Весь урожай віддавали військовим, солдатам, які були на війні.
Особливо популярними тоді в Едмонтоні були марки, на яких були зображені військові, які воювали з німцями. Ці марки продавали у школах, магазинах. Коштували вони 30 центів. Гроші з продажу йшли на військові потреби. Підлітки їх часто купували.
Дівчата і хлопці різного віку допомагали родинам солдатів. Найчастіше в’язали шкарпетки, шарфи й передавали їх військовим за кордоном.
Як розважалися маленькі едмонтонці в Другу світову війну?
Війна наклала свій відбиток й на культурне життя. Дитячі спортивні команди взяли собі військові назви: Corvettes, Spitfires. Що стосується літератури, то в книгах для дітей писали про військових, які воюють з німцями. Діти дізнавалися назви відомих місць битв, багато інформації про військові кораблі.
Також у роки війни спостерігався сплеск коміксів, які називалися whites. Таку назву їм дали через кольорові обкладинки та чорно-білий дизайн. На обкладинках коміксів мультиплікаційні герої Джоні Канук, Джек боролися з нацистами.
Були й ігри воєнного часу. Діти гралися у вигадані бої, направлені на перемогу над ворогом. В магазинах купували іграшкові пістолети, шоломи, дитячу уніформу.
Підлітки ходили в кіно, дивилися мультфільми, комедії, перевагу віддавали воєнним фільмам, серед яких популярним був «Місіс Мінівер». В ньому розповідалась історія евакуації британських солдатів з Дюнкерка. Не менше популярними були воєнні трилери – «Касабланка» та інші, в яких показували екіпажі бомбардувальної авіації Канади, які йшли в бій з німцями.
Дефіцит і пайки
Починаючи з 1943 року, в канадських родинах почалася нестача їжі, господарських продуктів. Людям почали видавати пайкові талони. Влада таким чином вирішила зробити справедливі умови для всіх. Хоча умови в Канаді були значно кращими, ніж у зруйнованій війною Європі, але діти все ж нарікали на відсутність шоколадних цукерок, печива.
У великих містах, таких як Ванкувер, Едмонтон та інших почалась спостерігатися нестача житла. Сім’ї робітничого класу жили в гаражах, підвалах, на горищах. Для дітей це були погані умови, бо їм не було навіть як спати, в одне ліжко найчастіше вкладали 4 дитини.
Війна в Європі закінчилася 8 травня 1945 року, тоді дітей, так само як і мільйонів канадців, охопило хвилювання. Більшість пишалася тим, що вони змогли зробити великий внесок в перемогу.