1 вересня 1939 року розпочалась Друга світова війна, на яку канадці відправили понад мільйон чоловіків і жінок. Більша частина людей пішла на фронт. Ця війна об’єднала людей, сформувала її власну національну ідентичність.
Практично з перших днів війни в Канаді створили табори для інтернованих, де країна утримувала своїх громадян, дискримінуючи членів німецької, японської й італійської громади. Крім того, Канада брала активну участь в утриманні німецьких військовополонених. Про те, як створили табори для військовополонених та інтернованих в Альберті – читайте далі у статті на edmonton-yes.
Табори в Альберті для інтернованих громадян
В провінції було 4 основні табори, розташовані в Seebe (in Kananaskis), Wainwright, Lethbridge and Medicine Hat. Першим табором, який створили, був Ozada, розташований між Банфом і Калгарі. Його використовували, поки будували табори Lethbridge й Medicine Hat. Коли будівництво найбільших таборів для інтернованих у Північній Америці закінчили, Ozada закрили, а в’язнів перевели до новостворених.
На будівництво Lethbridge й Medicine Hat було витрачено 2 мільйони доларів. Займали ці табори 143 гектари площі, тут були дві рекреаційні зали, 6 навчальних центрів, 5 майстерень, 36 гуртожитків.
У таборі Seebe були спеціальні кімнати для в’язнів, магазин, їдальня, зала для відпочинку, спортивний майданчик.
За кордоном і на внутрішньому фронті канадці завжди працювали злагоджено, щоб перемогти спільного ворога, але водночас Канада ув’язнювала своїх власних громадян, які працювали на користь німців. Всі люди іншої національності, які жили на території Канади й відмовлялися йти на війну, були арештовані та відправлені в табори.
У 1939 році був відновлений закон про військові заходи, який дозволив уряду затримувати будь-кого підозрюваного в шпигунстві, підриві влади, загрозі громадській безпеці.
У 1941 році, після бомбардування Перл-Харбора, невдоволення канадської влади японськими громадянами зросло, близько 20 тисяч японців вигнали з Канади. Всіх працездатних чоловіків відправляли до трудових таборів, жінок, дітей, людей похилого віку виселяли з домівок і відправляли в країну, з якої вони приїхали.
Таке рішення прийняте Комісією з безпеки призвело до розпаду сімей, розпродажу майна.
Японці, яких вигнали з Британії, прибули до Альберти. Війна спричинила нестачу фізичної праці в провінції. Фермери Альберти, які вирощували овочі, фрукти просили японців допомагати їм. Таким чином, фермери отримали дешеву робочу силу, а для людей тяжка праця була кращим вибором, ніж потрапити в табір.
Табори для військовополонених – відпочинок чи відбування покарання?
Під час Другої світової війни Велика Британія не мала змоги утримувати всіх німецьких полонених, тому Канада втрутилася. Станом на 1942 рік, у Канадських таборах для військовополонених перебувало 37 тисяч німецьких полонених. Альберта стала першою провінцією, яка почала приймати військовополонених.
В таборах були свої правила. Щодня підраховували ув’язнених, щотижня перевіряли їхні житлові приміщення. У таборі Wainwright camp військовополонені працювали над покращенням ландшафту території. Вони займалися садівництвом, посадкою кущів, посівом трави. Деяких ув’язнених віддавали за контрактом фермерам, щоб знизити нестачу робочої сили. Станом на 1944 рік, понад 1000 в’язнів працювали поза табором.
Для полонених у таборах організовувалися різні розважальні заходи. Вони активно займалися спортом, слухали музику, ходили до театру, грали в настільні ігри. На території таборів були бібліотеки, наприклад, бібліотека табору в Lethbridge налічувала понад 20 тисяч книжок. Ув’язнені займалися обробкою деревини, створювали різноманітні конструкції, які були передані до багатьох музеїв Альберти. Після закінчення війни табори розформували. Велика кількість полонених залишилися жити в Альберті.