Горд Кінг – видатний ветеран Другої світової. Кінг був льотчиком та потрапив у полон, з якого намагався втекти, але йому не вдалося і він зберіг цим своє життя. Після війни він присвятив себе збереженню пам’яті та піклуванню про інших ветеранів. На його честь в Едмонтоні названа вулиця, яка нагадує про важливість пам’яті та шани до тих, хто відстоював свободу. У цій статті на edmonton-yes.com розповімо про життєвий шлях Горда Кінга та про його військові заслуги.
Історія життя Кінга
Горд Кінг народився у Вінніпезі у 1920 році. У молодості він займався хокеєм та вважався одним із найкращих воротарів Вінніпега. У вересні 1940 року він вступив до Королівських канадських ВПС. На той момент йому було всього 19 років.
Він був знайомий з азбукою Морзе, тому його одразу направили на роботу радіострілком. Пізніше він почав навчатися на пілота. Горда швидко перевезли за кордон, де він продовжив навчатися і взяв участь у кількох великих операціях. Горд Кінг був 146-м льотчиком союзників.
За планом, він мав здійснити бомбардування на німецьке місто Кельн у травні 1942 року, але під час нальоту його збили німецькі нічні винищувачі. Кінг вистрибнув з охопленого полум’ям літака. Він невдало приземлився на дерева і втратив свідомість. Прокинувся він вже в оточенні німецьких фермерів, які відвезли хлопця до табору для військовополонених.
Він провів у таборі три роки. Згодом він приєднався до чоловіків, які копали тунелі, щоб втекти. Чоловіки паралельно копали три тунелі, щоб завжди був запасний план. Перший тунель, який Горд допомагав копати, був виявлений, коли коні, що тягнули карету, зупинилися над ним, що призвело до обвалення поверхні. Попри це чоловіки продовжили планувати втечу.
У березні 1944 року чоловіки були готові до реалізації плану. 200 чоловіків планували втекти, але лише 76 з них вибралися з тунелю. На жаль, всіх знайшли німецькі солдати. Коли Гітлер дізнався про це, він наказав вбити 100 чоловіків, але йому порадили розстріляти 50 з них. Можна сказати, що Горду просто пощастило не опинитися у цьому списку. Він залишався у таборі до 1945 року.
Після війни чоловік повернувся до Вінніпега, де недовго працював клерком, а потім продавцем у компанії, що займалася покриттям підлоги. Через кілька років його підвищили до позиції західного регіонального менеджера, що привело його, його дружину Джун та п’ятьох дітей до Едмонтона.
Асоціація колишніх військовополонених
Горд Кінг переїхав до Едмонтона у 1965 році та почав зв’язуватися з іншими колишніми військовополоненими. Ще у Вінніпезі він створив Асоціацію колишніх військовополонених, а в Едмонтоні разом з друзями він відкрив едмонтонське відділення асоціації. Президентом відділення став пан Кінг.
Едмонтонське відділення активно допомагало Калгарійському, яке у 1983 році організувало міжнародну зустрів військовополонених з усіх країн Співдружності. Кінг був чудовим президентом та постійно влаштовував різні події для членів асоціації. Також він приділяв багато уваги добробуту та здоров’ю ветеранів та їхніх сімей і усіляко допомагав їм.
Чим ще займався Горд Кінг
Кінг також захоплювався полюванням, риболовлею, керлінгом. Багато уваги він приділяв своїм дітям та підтримував їхні хобі. Троє його дітей – чемпіони Канади з керлінгу, а у 2013 році його донька навіть виграла чемпіонат світу. Горд досі живе в Едмонтоні у будинку для людей похилого віку. Його дружина померла у 2011 році, коли їй було 64 роки.
Історія Горда Кінга – це приклад мужності та відданості своїй країні. Ця історія нагадує, що герої живуть серед нас, а їхній внесок у наше майбутнє вартий збереження у пам’яті наступних поколінь.