Едмонтон – місто, у якому поважають тих, хто захищав свободу і мир у світі. Меморіали, присвячені Другій світовій війні, нагадують нам про героїзм, втрати та важливість збереження миру. В Едмонтоні є кілька таких важливих меморіалів, про які ми б хотіли розповісти. Далі на edmonton-yes.com.
Кенотаф Едмонтона
Кенотаф Едмонтона знаходиться на площі міської ради. Він був встановлений на згадку про тих, хто загинув у результаті Першої світової війни, Другої світової війни, Корейської війни та війни в Афганістані. Кенотаф був відкритий ще у 1936 році.
Спочатку він знаходився на розі 102-ї вулиці та 100-ї авеню, а у 1978 році його перенесли на площу міської ратуші. Кенотаф побудований з бетону, сталі та мармуру. Всі матеріали були імпортовані з Британської Колумбії. Вага всієї конструкції перевищує 100 тонн. Основа має площу 18 квадратних футів. Сам кенотаф має висоту 23 фути. Едмонтонський кенотаф має такі ж особливості дизайну, як і інші кенотафи Британської імперії. Він має багато декоративних символічних елементів.
Протягом років існування кенотафа було кілька церемоній відкриття та написання додаткових гравюр, присвяченим чоловікам і жінкам, які загинули під час Другої світової (відкриття 1946 року), Корейської війни (відкриття 1956 року) та під час різних канадських миротворчих місій.
Останнє відкриття відбулося у 2021 році з нагоди 20-ї річниці вступу Канади у війну в Афганістані. Під час відкриття місцеві політики виступали з промовами та розповідали про те, що ветерани цієї війни досі страждають від фізичних та психічних травм. Протягом 12 років участі Канади у війні в Афганістані понад 40 000 канадських солдатів, моряків та авіаторів побували там. Тисячі отримали поранення, а 158 військових загинули.
Кенотаф став центром проведення щорічних церемоній Дня пам’яті.
Едмонтонський цвинтар
На Едмонтонському цвинтарі поховані військовослужбовці обох світових воєн. Більшість могил Першої світової війни належать військовим, які померли у лікарні Норт-Міддлсекс, а потім у військовому шпиталі Едмонтона. Майже всі вони поховані на військовій ділянці за каплицею.
Кількість поховань часів Другої світової війни є значно меншою. Вони знаходяться на окремій ділянці, у кутку якої можна побачити невеликий меморіал на честь шести чоловіків, яких не вдалося впізнати. Загалом на цвинтарі можна знайти могили 156 жертв Другої світової війни.
Також на цвинтарі є стіна-перегородка з іменами 39 загиблих, які поховані на цвинтарі Тоттенгем-Парк, чиї могили більше не можна було доглядати.
Цвинтар теж може бути важливим історичним пам’ятником, який нагадує про жертви та втрати. Регулярно тут проводяться пам’ятні заходи, особливо у День пам’яті, коли містяни збираються, щоб вшанувати ветеранів та їхній подвиг.
Меморіальний кенотаф Беверлі
Ще один кенотаф знаходиться у районі Беверлі. Він був збудований ще у 1920 році солдатами, які повернулися з Першої світової війни. До формування Королівського канадського легіону солдати, що повернулися, створили Інститут ветеранів Беверлі.
Цей меморіальний кенотаф вважається найстарішим сучасним військовим пам’ятником Альберти. Меморіал був присвячений 170 військовослужбовцям Беверлі, який раніше був окремим шахтарським містечком з населенням лише 1000 осіб. Імена 28 солдатів Беверлі, які загинули на війні, викарбувані на гранітній колоні. Цей пам’ятник і паркова зона отримали «статус історичних пам’яток» від міста Едмонтон.
Були проведені спеціальні ремонтні роботи, під час яких тут було встановлено відкриту паркову зону, нові таблички, нові тротуари, освітлення. Завдяки цьому територія кенотафа стала безпечнішою. Це стало можливим завдяки Ротарі-клубу Едмонтон «Норт-Іст» та їхньому проєкту «Спадщина».
Попри те, що цей меморіал присвячений Першій світовій війні, тут також є табличка з 5 іменами солдатів-резидентів Беверлі 1939-1945 років. Також є латунні таблички, які увічнюють усі конфлікти, в яких Канада брала участь аж до Афганістану.
Щороку в День пам’яті на цій території проходять урочисті заходи, в яких беруть участь представники міської влади, ветеранських організацій, школярі та жителі району. Це прекрасний приклад того, як навіть маленька громада може зберігати пам’ять про тих, хто віддав своє життя за мирне майбутнє.
Меморіал жертвам Голокосту в Альберті
На території Законодавчих зборів Альберти у місті є кілька цікавих творів мистецтва та важливих меморіалів. Один із них – це меморіал жертвам Голокосту. Його можна знайти у південно-східному куті. Скульптура імітує тріснуту чашку для кідушу з колючим дротом біля основи. Це робота художниці Сьюзен Оуен Каган.
Уздовж основи скульптури є кілька написів. Наприклад, напис про те, що Голокост – це символ такої темряви, яка ніколи не повинна повторитися. Також у текстах говориться про важливість збереження пам’яті про цю жахливу подію.
Скульптура називається «Посудина душ». Вона присвячена людям, які «були поетами, які ніколи не писали; художниками, які ніколи не мріяли; вчителями, які ніколи не навчали; учнями, які ніколи не вчилися; синами та дочками, які ніколи не стали батьками та матерями».
Авторка меморіалу Сьюзен Оуен Каган відома у єврейській громаді Едмонтона. Роботу над цією скульптурою вона завершила у 2003 році. Більша частина роботи була виконана у студії Каган. Цю скульптуру їй замовила Єврейська федерація Едмонтона. Художниця поділилася, що для неї це було дуже складне завдання, тому що її попросили створити змістовний витвір мистецтва, який би також відповідав будівельним нормам Едмонтона. Художниця хотіла, щоб ця скульптура спонукала людей до запитань, до рефлексії та до емоційного відгуку.
Художниця навчалася у Школі образотворчих мистецтв Банфа, де здобула ступінь бакалавра образотворчих мистецтв з відзнакою в Університеті Альберти. Під час навчання вона зосередилася саме на скульптурі. Для Каган історія Голокосту є дуже важливою, адже її батько приїхав до Канади, бувши молодим єврейським біженцем з нацистської Німеччини.
«Посудина Душ» – це буквально молитовна чаша, яка є символом духовної єдності та давніх традицій. Вона намагалася символізувати важливість соціальної відповідальності. Чаша є розколотою та обвитою сталевими нитками, які нагадують колючий дріт. Проте під цим натиском вона все одно міцно стоїть.
В оригінальній версії роботи навколо чаші є також три вигнуті стіни для відображення імен місцевих жителів, які вижили, а також три лавки, які утворили коло навколо скульптури. Проте ці елементи вирішили відкласти.
Цей меморіал дійсно сприяє спокійним роздумам. Один із написів звучить так: «Коли стоїш тут, мовчи, коли йдеш, не мовчи». Цей твір вже давно є важливою частиною єврейського Едмонтона. Це справжнє нагадування про всіх, хто загинув під час Голокосту, про спустошення від трагедії та про травму, від якої досі страждає громада. Скульптура надає відвідувачам місце для роздумів та рефлексій, але водночас зворушує їх, щоб вони більше ніколи не могли мовчати.
Ми бачимо, якими різними можуть бути меморіали, але всі вони мають спільну мету – збереження пам’яті. Вони зберігають сотні історій мужності та втрат. Відвідування таких місць допомагає нам усвідомити власну відповідальність за збереження миру у сучасному світі.