В серпні 1914 року розпочалася Перша світова війна. На той час Альберта була молодою провінцією. Багато жителів Едмонтона брали активну участь у війні, попри те, що бойові дії відбувалися за кордоном.
Тисячі жителів провінції воювали й гинули на передовій за кордоном. Інші допомагали солдатам з тилу. Великі втрати людей у Першій світовій війні змінили Альберту назавжди. Далі на edmonton-yes.
Патріотичний запал, багато добровольців на фронт
Перша світова війна стала найкривавішим конфліктом в історії всієї Канади. Вона забрала життя майже 61 000 канадців. Великі досягнення канадських солдатів на полях битв розпалили почуття національної гордості серед чоловіків. У 1914 році канадський уряд вирішив вступати у війну й відправити на фронт перших солдатів.
Війна об’єднала людей. Ліберальна опозиція закликала консервативний уряд на чолі з прем’єр-міністром Робертом Борденом створювати навчальні центри для військових у всіх провінціях Канади.
У серпні 1914 року в Канаді розпочалася активна мобілізація. В перший рік війни по всій країні було взято на службу 25 000 добровольців.
Поблизу Квебеку був відкритий перший навчальний центр для підготовки майбутніх солдатів. Вже в жовтні 1914 року на фронт було відправлено з цього центру понад 30 000 осіб. Станом на 1915 рік з Едмонтону пішло воювати 12 тисяч чоловіків. Едмонтонські солдати брали участь у багатьох головних битвах Першої світової війни, зокрема на Соммі, Вімі-Ридж та інших.
З першого місяця війни в Едмонтоні почав працювати патріотично-волонтерський фонд, який збирав кошти на підтримку сімей солдатів. На території міста також відкрили військові госпіталі, куди доставляли поранених та хворих бійців.
Патріотично налаштовані канадці організовували мітинги, на яких вимагали від влади, щоб німців та австрійців звільнили з підприємств у Едмонтоні й відправили назад до Німеччини.
Найскладніші часи в період війни, довгоочікувана перемога
Війна завдала нищівної шкоди економіці не тільки Едмонтона, але й всієї Канади. У місті більшість людей страждали від безробіття. Всі гроші з державної казни йшли на підтримку армії. Влада Канади брала кредити. Таким чином, починаючи з 1915 року і до кінця війни державний борг склав 2,46 мільярда доларів. Це була велика сума на той час.
Щоб закрити цей борг, уряд наклав великі податки на міську залізницю, підприємців. Міністр фінансів Канади Томас Вайт виступив проти підвищення податків, але не зміг нічого довести й вплинути на уряд.
На фоні складної економічної ситуації робота багатьох підприємств тоді була зупинена, крім того, занепало й фермерське господарство в Едмонтоні. Причина була в тому, що чоловіків забрали на війну, фермери почали скаржитися на брак робочої сили.
Пік безробіття в Едмонтоні відбувся у 1915 році. Тоді безробітні чоловіки масово почали йти до війська. Крім того, уряд прийняв закон про примусовий призов чоловіків. Тоді всіх придатних до служби за станом здоров’я чоловіків ловили на вулицях, забирали до центрів комплектування поліціянти. Станом на літо 1915 року, до війська добровольцями пішло 330 000 осіб, ця кількість є великою, але на той час була недостатньою.
До кінця війни в 1918 році загальна кількість призваних з Альберти становила 48 800 осіб. Це 35% всього чоловічого населення провінції. В державному архіві зазначено, що у боях було вбито 6 140 осіб і 30 000 поранено. Перша світова війна закінчилася 11 листопада 1918 року підписанням акту про мир і припиненням вогню. Тоді, 12 листопада, на головній вулиці Едмонтона Джаспер-авеню пройшов парад.
Вже у грудні 1918 року втомлені війною чоловіки повернулися до дому, але це повернення було дуже гірким. Попри те, що бої закінчилися, труднощі тривали. Всі солдати, які вижили та повернулися додому, мали посттравматичні стресові розлади та потребували психологічної допомоги й підтримки. Громади оплакували втрачені життя. Але, як виявилося, війна була не єдиним випробуванням Канади. На зміну їй прийшов іспанський грип. Почалася нова боротьба, тільки вже з хворобою.