Друга світова війна змінила життя людей, економічний стан Едмонтона. За роки війни населення в Едмонтоні зросло на 25%. У 1939 році населення в місті становило 90 400 осіб, а в 1945 році зросло до 111 700 осіб. Різке зростання населення відбулося через еміграцію людей з різних країн, які шукали спокійне, економічно стабільне місто. В Едмонтоні під час війни створювалися робочі місця, були можливості для розвитку підприємництва. Далі на edmonton-yes.
Едмонтон у роки Другої світової війни
Згідно з даними в книзі Лінди Гойєт “Edmonton In Our Own Words” відомо, що армія, військово-морський флот і повітряні сили створювали в місті рекрутингові центри. Наприклад, повітряний Королівський флот набрав через свій офіс в Едмонтоні понад 10 тисяч людей.
Варто зазначити, що під час війни Едмонтон став ключовим центром підготовки авіаційного екіпажу British Commonwealth Air Training Plan (BCATP) і базою для ремонту літаків. Солдати, пілоти, механіки зі Сполучених Штатів, Нової Зеландії, Австралії були направлені в Едмонтон.
Тоді аеропорт Едмонтона City Centre перетворився на одну з найжвавіших повітряних гаваней Північної Америки. Тут працювало понад 3000 цивільних робітників, що зробило його одним з найбільших підприємств міста, пов’язаних з війною.
Багато чоловіків, які пішли на війну, були ветеранами Першої світової, жертвами Великої депресії. Більшість з них не підходила за віком для фронтової служби, багато хто з охочих не зміг піти на фронт, бо не пройшли медичну комісію й були списані. Ті, хто залишився на службі, були призначені на небойові посади, вони займалися охороною громадської власності.
15 грудня 1940 року 500 новобранців Едмонтонського полку Loyal були одними з перших військ, які вирушили до Англії. Проводжало їх близько 1000 людей.
Окрім того, що Едмонтон був головним центром рекрутингу та навчальним центром військово-повітряної підготовки British Commonwealth Air Training Plan, американські війська обрали його головним центром для своєї діяльності.
Це відбулося з кількох причин. Місто мало гарне залізничне сполучення в різних напрямках. Едмонтон знаходився на відстані 1000 кілометрів від тихоокеанського узбережжя, що означало, що небезпека Японського нападу була неможливою. Як найбільше місто Північної Америки, Едмонтон мав значну частину базової необхідної для задоволення бойових потреб військових інфраструктури .
Місто після війни
Ветерани, які повернулися з війни, отримали доступ до різноманітної допомоги, включаючи житлові та освітні програми. Місто після війни почало бурхливо розвиватися. Поява нових технологій, зміна стилю життя людей, інші погляди на світ – все це змінило Едмонтон.
Протягом 1946 року відбулося відновлення сільського господарства. Варто зазначити, що у 1946 році федеральний уряд започаткував післявоєнну програму підтримки власності на житло. Канадська іпотечна корпорація (CMHC) пропонувала людям брати прості іпотечні кредити. Саме ці кредити заклали основу для майбутньої розбудови міста. У 1949 році міська влада найняла першого професійного архітектора, який займався проєктуванням нових будівель.
У 1950 році відбулася друга хвиля зростання населення, воно тоді становило 260 000 осіб. Велику роль в економічному розвитку міста відіграло відкриття нафти в Альберті. Це спровокувало активну еміграцію людей до Альберти, Едмонтона з різних країн світу.
У 1955 році в Едмонтоні побудували один з найбільших у світі торгових центрів Westmount Mall. У 1960 році відкрили технологічний інститут, щоб задовольнити потребу підприємств у кваліфікованих працівниках. У 1960 році свої двері відкрив Едмонтонський міжнародний аеропорт, вартістю 20 мільйонів доларів, тут виконували комерційні рейси.
З кожним роком Едмонтон розширювався, згодом було заселено передмістя, де люди купляли або будували невеликі будинки.