У 1921 році Альберту спіткала велика криза. Вона відобразилася на ринку нерухомості, промисловій сфері, спричинила економічну катастрофу. У 1921 році приріст населення був незначним, це призвело до мінімального розвитку нерухомості й нестачу робочої сили на підприємствах. Таким чином, місцеві рієлторські компанії, промислові підприємства почали швидко закриватися. Більше на сайті edmonton-yes.
Політика в період кризи
18 липня 1921 року в Альберті відбулися загальні вибори. Тоді обирали членів 5-ї Законодавчої асамблеї Альберти. Це був один з п’яти разів, коли в провінції змінювали уряд. Варто зазначити, що з початку офіційного визнання Альберти провінцією, до влади прийшли ліберали на чолі з Чарльзом Стюартом.
У 1921 році Ліберальна партія знову балотувалася, але зазнала поразки від новоствореної політичної партії United Farmers of Alberta.
Головною метою цієї партії було подолання кризи та відродження фермерства і промислової сфери. Учасники вважали, що за умови розвитку цих сфер можна відродити економіку Альберти. Крім цієї мети була і ще одна – створити велику кількість робочих місць, щоб в містах провінції не залишилося безробітних людей.
То якою була криза в Альберті?
Під час кризи економіка Едмонтона перебувала у стані стагнації. Населення міста зростало настільки повільно, що галузь нерухомості не могла розвиватися бажаними темпами, незважаючи на кілька великих будівельних проєктів. Варто зазначити, що у 1923 році відкрили бібліотеку в центрі Едмонтона. У 1925 році – зоопарк. У 1926 році продажі нерухомості почали зростати, а економічна сфера покращуватися.
У 1926 році відбулися перші збори Асоціації нерухомості Едмонтона. Їхньою метою було прискорити розвиток міста, покращити умови для працівників сфери нерухомості, якість їхньої роботи, лобіюючи зміни у законах. Одним з таких прикладів законодавства було затвердження ліцензування агентів з нерухомості, щоб визнати їх роботу професією.
У період кризи в Едмонтоні був найбільший занепад у всіх сферах. Багато галузей промисловості несли збитки. Як наслідок, люди, які мали власний бізнес, намагалися зберегти його.
Населення Едмонтона зростало, більшість новоприбулих були безробітними або бездомними. Таким чином, всі житлові забудови занепадали.
Будь-який прогрес, досягнутий сектором економіки, підприємництва Едмонтона був задушений катастрофічними наслідками Великої депресії. Ціни на зерно падали, фермери були спустошені. Збитки несли часті буревії, посуха, повені, пожежі.
Фермери почали покидати свої поля і шукати роботу в містах. По мірі того, як фермерське населення зменшувалося, міста і села занепадали, банкрутували.
В період кризи під великою загрозою опинилася гірничодобувна промисловість Південної Альберти. Значно зменшився попит на вугілля. Багато шахт закрились.
Тільки з 1928 року економіка у містах Альберти почала незначно відроджуватися завдяки розвитку нафтової промисловості, але це тривало недовго.
У 1929 році відбувся повний біржовий крах, він вплинув на міські центри Альберти. Підприємства закривалися, будинки в людей конфіскувала влада, більшість населення були безробітними й бездомними.
Вулиці Едмонтона були переповнені безробітними чоловіками зі Східної Канади, вони відчайдушно шукали хоча б якусь роботу.
Будівельна галузь занепала ще більше, хоча будинки були потрібні людям, але мало хто міг дозволити собі їх придбати.
Бездомні едмонтонці копали собі печери вздовж річкової долини, влада почала видавати дозволи родинам жити в наметах біля залізничних колій.
Закінчення кризи, розвиток міст провінції
Криза почала вщухати наприкінці 1930 років. Уряд Альберти відчайдушно намагався стимулювати місцеву економіку різними способами. Тоді вперше в провінції почали користуватися кредитами. Вони були як спосіб грошового обміну. Почали розробляти нові комерційні проєкти.
В Едмонтоні відремонтували аеропорт, кінотеатри. В центрі міста збудували універмаг «Ітон», «Гудзонова затока».
Другий пік розвитку промисловості, фермерства в Альберті відбувся з початком Другої світової війни. Велика військова промисловість створила багато можливостей для працевлаштування людей. У роки війни нерухомість стала найбільшою галуззю, яка почала розвиватися і покращувати економіку провінції.