Навіть попри те, що з часів закінчення Другої світової війни пройшло майже століття, до сьогодні в різних куточках планети можна побачити згадки про ті страшні часи. Деякі були виготовлені з метою нагадувати майбутнім поколінням про те, що не повинно повторитися в майбутньому, а інші були свідками тих страшних років. Одним з таких є герой нашої розмови, що був збудований в Едмонтоні ще за часів Другої світової війни. Більше на сайті edmonton-yes.
«Ангар 11»
Складно сказати, скільки людей в Едмонтоні знають про те, який внесок зробила ця будівля в історію Другої світової війни, але значущість тих подій переоцінити нелегко.
Зусиллями ВПС США в 40 роки минулого століття неподалік центру столиці Альберти був споруджений ангар, який отримав номер «11». Якщо говорити футбольною термінологією, то ця цифра в цьому виді спорту завжди належить нападнику, який завжди на вістрі атаки, та повернемося до сторінок історії.
В 1942 році на території Муніципального аеропорту, раніше в «Блатчфорд Філд», був споруджений об’єкт нашої розповіді, що в сучасності носить статус історичної будівлі.
Не буде перебільшенням, якщо скажемо, що цей ангар став технічним епіцентром, де відбувалося чимало того, що згодом вплинуло на подальші події в війні.
Насамперед, в цьому ангарі відбувалося дооснащення винищувачів, які з часом відправлялися на російський фронт.
Процеси в середині «Ангару 11» в 40-х роках суттєво вплинули на підготовку техніки, яка була передбачена ленд-лізом, підписаний США і СРСР. Як відомо, саме Америка була постачальником озброєння союзникам.
Саме тут відбулися ті події, які допомогли технічно супроводжувати танки Німеччини до Берліну в 1944-1945 роках. Цей факт ніхто не ставить під сумнів, адже сам голова Едмонтської історичної ради Ден Роуз підписався під цією тезою.
Будь-яким подіям в світі рано чи пізно приходить край, і на ангар чекало післявоєнне життя. Як стверджують факти, після 1945 року будівля ангару використовувалася для сполучення з Північною Канадою, та це далеко не все.
Деякі історичні джерела свідчать, що цей ангар став життєво важливим для допомоги союзникам і робить його важливим елементом історії Едмонтона і Канади загалом.
Після війни
З 1985 року “Ангар 11” за планом управління історичними спорудами став останньою будівлею в своєму роді в Західній Канаді, яких загалом було понад 170. Місцева влада навіть дала таким будівлям визначення, як “Історичні ресурси”.
Чим ближче до нового тисячоліття, тим більше про будівлю стали забувати, адже для кишені міста утримувати таку чималу споруду в належному стані було дедалі складніше.
Близько десяти років очільники міста щорічно виділяли до 500 тисяч доларів на утримання ангара. Сюди входили реставрація і створення житлових та торговельних площ, але плани такими і залишилися. Відзначимо, що більшість коштів надходило від міського заповідника спадщини.
У 2013 році приміщення ангара забили дошками і віддали в безпощадні руки часу, який зі своєю місією прекрасно справлявся. Вже на той момент вартість відновлення будівлі, за оцінками експертів, сягнула позначки в десятки мільйонів доларів.
Попри численні зусилля пролити світло на події, хрест на бажанні добрих людей поставила пандемія, яка мала інші плани на кошти в місті.
Була ідея 200 000 квадратних футів ангару передати безкоштовно в руки бізнесу і його руками відновити споруду, та не витрачати кошти з бюджету на утримання будівлі. Але й ця ідея поки залишилася на папері.
Хай би що буде в майбутньому, найголовніше в цій історії її початок і те, що свого часу ця споруда була однією з технічних центрів Другої світової війни. Варто вірити, що прийдешня історія буде мати мирний характер, а війна залишиться в минулому.