Четвер, 28 Березня, 2024

Як жінки Едмонтона тримали тил в часи війни?

Стереотипно в історії людства у війні удар на себе брали представники сильної половини людства, та всім відомо, що і представниці прекрасної статі не стояли осторонь в часи військових конфліктів. Ба, бували й випадки у військовій історії, коли саме ім’я жінки асоціювалося виключно з бойовими діями, які може уявити людство.

У військовому літописі найвідомішими жінками, які брали участь в бойових діях, назавжди залишаться такі леді, як Роуз Кетемюллер, Майа Москвич та багато інших. Але напевне найвідомішою жінкою, що безпосередньо була на війні, звісно Її Величність Королева Єлизавета ІІ, та то вже зовсім інша історія. Детальніше на edmonton-yes.

Навряд жіночі імена героїнь Едмонтона зможуть своєю гучністю покрити козирну карту вищезгаданого імені, та від цього їх праця і діяння в часи війни не варто списувати з рахунків.  

Загальні відомості

За п’ять років Другої світової війни місто суттєво змінилося і місцеві жінки за цей проміжок часу неабияк задля цього попрацювали і виконали чимало роботи. 

Вже в 1943 році населення міста сягнуло шалених, за тими мірками, 130 тисяч осіб, і це при тому, що за рік до цього мешканців було близько 97 тисяч. Такий сплеск був зумовлений приїздом охочих служити в рядах “RCAF” (Королівські повітряні сили Канади) або ж будувати шосе до Аляски. Тож маємо картину, що левову частку чоловіків міста забрали військові процеси, і все інше лягло на плечі жінок. 

Жіночий щит

Канадський експорт їжі і харчове питання стали одними з найважливіших моментів, де жінки відігравали чи не “головну скрипку”. Канада надсилала їжу в Британію, а чималий відсоток жінок повинен був стати за домашнє консервування.

Ще одним окремим розділом в історії був Червоний Хрест, який розширив кількість своїх відділень в Едмонтоні з 47 до 325. Відома на той час місцева жителька-філантроп у своїй домівці зібрала близько сорока жінок, що шили і виробляли речі для Червоного Хреста, який потужно працював в Едмонтоні, починаючи від збору коштів, закінчуючи будівництвом котеджів для літніх людей. 

У ті часи, попри військові події, кількість підприємств у місті досягала позначки в 200, на яких працювали понад 6000 осіб, більшість яких були жінки, які не мали наміру сидіти вдома, а бажали йти на фабрики.  

Красномовним був момент, коли близько 200 жінок міста записалися в механіки на “Dominion Motors Ltd”, а дехто з представниць слабкої статі знайшли робочі місця в “Kenn’s Garage”. До речі, останній мав чималі проблеми до війни, чого не скажеш про 40 роки.

Схожі історії спостерігалися на відомому в ті часи “Aircraft Repair Ltd”, як дівчата виконували стереотипно чоловічу роботу, коли жіночий штат складав близько 40 відсотків від загальної кількості. 

Небачений до того сплеск жіночої аудиторії побачила й фабрика “Great West Company”, що виготовляла одяг. За роки війни тут виробляли до семи мільйонів одиниць комплектів військового обмундирування, а все то робилося руками 87 відсотків жінок. 

Та були й такі жінки, які безпосередньо йшли на службу, хоча й знали, що за кордоном їм воювати не дадуть, тож охочі приєднувалися до корпусу небойової підтримки ВПС “RCAF”, збройних сил “CWAC” та флоту. Деякі жінки виконували офісну роботу, а найкращих, всупереч планам, відправляли служити за кордон. Перші два тижні дівчата проходили навчання в Торонто і Вінніпезі, а вже згодом їх чекала дорога на фронт. 

Потрібно констатувати, що за часи війни в Едмонтоні відбувся шалений стрибок за кількістю робітниць і подейкують, що навіть були ідеї на законному рівні зберегти їм робочі місця після всіх подій Другої світової. 

Напевно було б дивно, якби жінки сіли в куточку і склавши руки чекали на подальший розвиток подій, коли в світі йде війна, тож швидше за все можна констатувати що прекрасна частина Едмонтона була міцною опорою для тих, хто був зі зброєю в руках.  

.,.,.,.