Вілфрід Мей — льотчик-винищувач, славетний ас Першої світової війни, який здобув 13 перемог. Чоловік здійснив кілька історичних польотів, доставляючи медикаменти в Північну Канаду. Про життя і службу цієї людини детальніше поговоримо на edmonton-yes.com.
Бойові польоти в Першу світову війну
Вілфрід народився в Карберрі, Манітоба 20 березня 1896 року. Його батько Олександр і мати Елізабет були підприємцями. У 1903 році сім’я переїхала в Едмонтон, де хлопчик провів усе своє дитинство. Прізвисько «Воп» Вілфрід отримав на все життя, коли двоюрідний брат неправильно вимовив його ім’я.
У 1916 році Мей приєднався до 202-го Едмонтонського спортивного батальйону Канадських експедиційних сил. Незабаром він став інструктором зі стрільби з кулемета й отримав звання сержанта. У листопаді 1916 року батальйон відправили за кордон. У жовтні 1917 року Вілфрід повернувся додому і перевівся в Королівський льотний корпус. Він закінчив навчання в лютому 1918 року у званні лейтенанта. Уже 9 квітня цього ж року його призначили до 209-ї ескадрильї Королівських військово-повітряних сил.
21 квітня Мей уперше взяв участь у повітряному бою над річкою Сомма, керуючи винищувачем Sopwith Camel. Його ескадрилья зіткнулася в небі з ІЛ-2, за штурвалом якого був Манфред фон Ріхтгофен, і Мей одразу ж почав битися з легендарним Червоним Бароном. Однак несподівано, його гармати заклинили, і він спробував піти з бою. Капітан Браун побачивши, що Мей у небезпеці, випустив по судну Ріхтгофена кулеметну чергу. Таким чином, йому вдалося врятувати життя Вілфріда. До кінця війни Мей, який здобув 13 перемог, був переведений у капітани й отримав статус аса. За мужність, проявлену в битві за Ам’єн у серпні 1918 року, в якій він був поранений, Вілфріда нагородили Хрестом за видатні льотні заслуги. Лондонська газета від 3 грудня 1918 року писала, що офіцер успішно виконав наступальні та бомбардувальні патрулі, проявивши себе сміливим і відважним пілотом.
Після закінчення Першої світової війни Воп Мей повернувся до Канади. 7 червня 1919 року він отримав ліцензію цивільного пілота. Цього ж року він разом із братом заснував першу зареєстровану в Канаді авіаційну компанію «May-Gorman Aeroplanes Ltd.», що базувалася в Едмонтоні. На судні JN-4 Мей подорожував преріями, виконуючи трюки в повітрі для публіки на виставках і родео.
Великі подвиги
У вересні 1919 року Мей взяв участь у поліційній облаві в Канаді, де використовувалися літаки. Джона Ларсона, який нещодавно звільнився з в’язниці, підозрювали в жорстокому вбивстві констебля поліції Едмонтона Вільяма Ніксона. Начальник поліції Гілл найняв Мея, щоб той доправив детектива в Едсон, куди, ймовірно, прямував убивця. Не маючи відповідних майданчиків поблизу, Мей посадив свій біплан на вулиці міста. Незабаром після цього Кемпбелл та інший поліціянт затримали Ларсона і відвезли на поїзді його назад в Едмонтон.
У травні 1920 року Воп Мей отримав сертифікат комерційного авіапілота №7, і незабаром він разом із братом заснував на фермі поблизу Едмонтона першу повітряну гавань у Канаді. У 1924 році Мей почав працювати в компанії «National Cash Register Company» у Дейтоні, штат Огайо, де внаслідок невдалого випадку на тренуванні він частково осліп на одне око.
У 1927 році Мей став засновником і першим президентом аероклубу «Edmonton and Northern Alberta Aero Club». Екстремальні холоди в субарктичних районах Канади робили польоти небезпечними. Авіаторів, які літали на північні території, називали «bush pilots». У 1920 році телеграфом із Піс-Рівера надійшла звістка про спалах дифтерії в окрузі Літл-Рівер. Доставлення сироватки туди суходолом на собачих упряжках могло зайняти до 2 місяців, і час був дуже важливим для запобігання епідемії. Мей і його друг Горнер викликалися доставити ліки у Форт-Верміліон. Вони вилетіли вранці 2 січня на біплані «Avian» з відкритою кабіною. Вантаж медикаментів був загорнутий у вовняні ковдри й покладений у вантажний відсік з вугільним обігрівачем.
Мей і Горнер летіли крізь снігові шквали в субарктичній темряві й пронизливому холоді. Несподівано вугільний обігрівач загорівся, і їм довелося сідати на землю, викинути його й упакувати сироватку під одяг, щоб вона залишалася теплою. 3 січня пілоти приземлилися у Форт-Верміліоні. В обох лікарі діагностували сильні обмороження. Героїчний вчинок чоловіків привернув міжнародну увагу. На початку 1930-х років Мей виконав ще багато польотів милосердя в несприятливих умовах, ризикуючи своїм життям.
Діяльність під час Другої світової війни, нагороди за заслуги
Взимку 1929 року Мей і Джордж Горнер заснували компанію «Commercial Airways», яка займалася доставкою авіапошти в Арктику. У Другу світову війну Мей знову відзначився, цього разу як парашутист-пошуковець і рятувальник на півночі Канади, допомагаючи американським пілотам збивати ворожі літаки на шляху через Канаду на Аляску.
У 1935 році Мею надали звання офіцера ордена Британської імперії. Під час Другої світової війни він став добровольцем Плану підготовки авіації Британської Співдружності й обіймав посаду генерального директора Школи повітряних спостерігачів №2 в Едмонтоні. Школу Мея дуже часто залучали до пошуково-рятувальних операцій. Незабаром Вілфрід зайнявся підготовкою загону для парашутно-рятувальної служби. Його перша рятувальна команда, сформована в 1943 році, складалася з цивільних осіб. У 1947 році Мея нагородили американською медаллю Свободи за заслуги перед ВПС армії США із січня 1942 року до 1946 року. Пішов із життя Вілфрід Мей у 1952 році. У 1974 році його ввели в Зал слави авіації Канади.