Тельма Шаліфу – політикиня, громадська діячка, активістка руху за права корінних народів і перша жінка-метиска, призначена до Сенату Канади. Бувши сенаторкою, вона займалася низкою питань, включаючи житлове забезпечення метисів, відносини фармацевтичних компаній з федеральним урядом. Детальніше про її життя і політичну діяльність поговоримо на edmonton-yes.com.
Складна юність
Тельма-Джулія Шаліфу з’явилася на світ у 1929 році в Калгарі в родині Пола-Мішеля Вільнева та Гелен Інгверсен. По батьківській лінії дівчинка є метискою, її сімейні корені сягають громад Сент-Альберта та Лак-Сент-Анн. З раннього дитинства Тельма прагнула допомагати іншим. Під час Другої світової війни, бувши підлітком, вона волонтерила, а також вступила до військового резерву і працювала в їдальні Армії порятунку.
У 1947 році Тельма вийшла заміж за Роберта Коултера. У шлюбі з ним у неї народилося 5 дітей, але через вживання чоловіком алкоголю і постійне домашнє насильство зрештою, Тельма пішла від нього в 1957 році. Уже в 1958 році жінка звернулася до соціальних служб за підтримкою для своєї сім’ї. Замість допомоги в межах програми Sixties Scoop у неї відібрали дітей. Хоча на той момент у Шаліфу була лише дев’ятикласна освіта, вона вирішила виконати вимоги уряду, щоб повернути малюків. Тельма повернулася до школи, щоб закінчити середню освіту, паралельно працюючи, щоб забезпечити себе. У 1950-х роках вона вивчала соціологію в Летбриджському коледжі, а потім вступила до Південно-Альбертського технологічного інституту, де вивчала будівельний кошторис. У 1965 році їй вдалося отримати опіку над своїми дітьми. Через деякий час після цього випробування вона завела нові стосунки й народила ще 2 дітей.
Затята активістка
Після закінчення інституту Тельма звернула увагу на становище метисів Альберти. Таким чином, використовуючи свої знання і досвід матері-одиначки, вона поставила перед собою ціль поліпшити становище корінних громад Альберти. Шаліфу взяла участь у роботі різних організацій, включаючи Indian Rights for Indian Women, Voice of Alberta Native Women’s Society та інших. Наприкінці 1960-х років жінка переїхала до Едмонтона в пошуках роботи й приєдналася до Асоціації метисів Альберти (ММА). Незабаром вона знайшла роботу польової дослідниці, подорожуючи по південній і центральній Альберті, надаючи підтримку місцевим громадам. Працюючи в ММА, Тельма активно займалася розширенням організації, взявши на себе відповідальність за розв’язання питань соціального забезпечення, житлових проблем і земельних претензій, борючись з несправедливістю щодо сімей метисів. Зрештою, ММА відправила її на північ, до Слейв-Лейка, де вона провела наступні 12 років, продовжуючи свою активістську діяльність.
У Слейв-Лейку Тельма працювала над поліпшенням становища вразливих місцевих громад, реалізуючи різні ініціативи. Вона була однією із засновниць Native Friendship Centre Слейв-Лейка, першого у своєму роді в цьому регіоні, і керувала притулком для жертв домашнього насильства, також першим в цьому регіоні. З 1973 по 1975 рік вона працювала з виїзними співробітниками агентства Company of Young Canadian, сприяючи розвитку місцевих громад і виступаючи за поліпшення житлових умов для сільського та корінного населення.
Унікальні освітні ініціативи, захист метисів і літніх людей
Шаліфу також зробила великий внесок у розвиток північних громад за допомогою освітніх ініціатив. Вона відіграла ключову роль у викладанні мови крі в північних школах. Крім того, жінка розробила і випустила відеоматеріали про культуру та історію метисів, а також посібник з навчальної програми для 4-6 класів в межах проєкту, який вона реалізувала через організацію Métis Nation of Alberta. У цей період Тельма зайнялася радіомовленням, ставши першою жінкою-метискою, яка виступала на радіо. Навіть після повернення в Едмонтон, Тельма продовжувала працювати, щоб забезпечити гарні можливості вразливому населенню Слейв-Лейка. Володіючи комісійним магазином в місті, вона дозволила жінкам з-поміж корінного населення продавати свої вироби ручної роботи.
Повернувшись до Едмонтона, Шаліфу продовжила свою діяльність у найрізноманітніших групах, приділяючи особливу увагу спільноті метисів, жінкам і матерям-одиначкам. У 1985 році вона стала президенткою Ради жінок-метисок (MWC), виступаючи проти стереотипів, які представляли жінок-метисок і матерів-одиначок як безпорадних людей, що живуть на соціальне забезпечення. Працюючи у MWC, Тельма боролася з цим, виступаючи публічно і пропонуючи практичні рішення, такі як міжкультурне навчання для соціальних працівників.
У середині 1980-х років Шаліфу почала підтримувати літніх людей з-поміж корінних народів, очолюючи дослідницьку групу з питань житла для літніх людей, що призвело до створення маєтку Стена Деніелса в Едмонтоні. Тельма також була волонтеркою Католицької соціальної служби й у 1999 році отримала премію Білла Ірвіна за свої лідерські якості. Протягом свого життя Шаліфу працювала як старійшина в різних організаціях.
У 1990-х роках жінка використовувала свої глибокі знання в галузі організації товариств і заснувала власну консалтингову компанію в Сент-Альберті під назвою Chalifoux and Associates. Організація надавала широкий спектр послуг у сфері освіти та економічного розвитку, включаючи розробку міжкультурних курсів, орієнтованих на культуру метисів, семінарів та інших навчальних програм для громадських і волонтерських організацій.
Діяльність у Сенаті Канади
Тельма Шаліфу була призначена до Сенату колишнім прем’єр-міністром Жаном Кретьєном 26 листопада 1997 року і пропрацювала там до 2004 року. Будучи сенаторкою, Тельма продовжувала приділяти увагу проблемам метисів і жінок, одночасно розширюючи коло своїх інтересів, включивши в нього генетично модифіковані харчові продукти, відносини федерального уряду з фармацевтичними компаніями та законодавство про охорону навколишнього середовища.
У Сенаті вона обіймала посаду голови Постійного комітету Сенату у справах корінних народів, де, крім іншого, сформувала цільову групу для вивчення проблеми молодіжних банд корінних народів в Едмонтоні. Група зосередилася на взаємодії з місцевою громадою, обговорюючи проблему з лідерами корінних народів, молоддю. Тельма також працювала в постійних комітетах, що займалися такими питаннями, як рибальство та океани, конституція, сільське та лісове господарство, права людини, незаконний обіг наркотиків.
Одним з результатів її роботи став звіт Gathering Strength за 1997 рік, план дій якого спрямований на відновлення відносин Канади з її корінними народами, опублікований Міністерством у справах індіанців і розвитку Півночі. Крім того, у 2001 році вона підтримала закон, запропонований Луї Ріелем, який був покликаний скасувати йому обвинувальний вирок за звинуваченням у державній зраді й визнати його історичний внесок і роль метисів у створенні канадської Конфедерації й провінції Манітоба.
Після закінчення сенаторського терміну у 2004 році, Тельма пішла на пенсію. Однак вона продовжила брати участь у багатьох ініціативах на підтримку жінок і метисів Канади. У 2004 році Тельма перезапустила в Сент-Альберті Культурний інститут Мічіфа, нині відомий як Культурні зв’язки Мічіфа. Організація займається збереженням, просуванням, захистом і вшануванням багатої історії метисів Альберти шляхом проведення занять, семінарів і заходів, присвячених їхній культурі та традиціям. Тельма також активно просувала ідею створення Центру жіночого здоров’я та благополуччя «Медоувью» в Сент-Альберті. Цей реабілітаційний центр відкрився у 2011 році.
22 вересня 2017 року у віці 88 років Тельма Шаліфу померла в будинку для літніх людей в Сент-Альберті.