Едмонтон — це не тільки розкішні будівлі та гарні дороги, а й живе місто з історією, яку створювали люди. За всі роки ним керували 37 мерів, і кожен з них залишив у ньому частинку себе: свої мрії, амбітні рішення, помилки та перемоги. Хтось змінював вигляд вулиць, хтось відкривав нові можливості для містян, а хтось просто вмів слухати й вести громаду вперед. На edmonton-yes.com ми зібрали історії найяскравіших мерів Едмонтона — тих, чия робота і вчинки досі відчуваються в ритмі цього міста.
Вільям Гаверлак та його формування міської ідентичності
Вільям Гаверлак – канадець українського походження, який запам’ятався як одна з впливових і водночас суперечливих постатей в історії Едмонтона. Він керував містом 4 терміни в різні періоди між 1951-1975 роками. Його вступ на посаду припав на період активного розвитку міста, який був викликаний відкриттям нафти в Альберті. Під його керівництвом звели нові мости, дороги, лікарні та інші громадські установи. Крім того, Гаверлак сприяв розвитку парків у долині річки Північний Саскачеван. Він ініціював створення великих рекреаційних зон, включаючи Мейфер-парк, який в 1982 році перейменували на його честь. Попри досягнення, кар’єра Вільяма була затьмарена звинуваченнями в конфлікті інтересів і неправомірному використанні свого службового становища заради фінансової вигоди. У 1959 році колишнього мера визнали винним у грубій неправомірній поведінці, оскільки він провів 6 угод із землею. Після скандалу Гаверлак подав у відставку. Попри все він зміг заслужити довіру жителів і згодом був переобраний мером ще двічі.
Амарджі Сохі та його формування міської інфраструктури
Амарджі Сохі обіймав посаду мера Едмонтона з жовтня 2021 року по жовтень 2025 року. Жителі міста запам’ятали його як першого мера південноазіатського походження і як лідера, який зосередив зусилля на інклюзивності, доступному житлі та соціальній рівності. Сохі невпинно боровся з системним расизмом, дискримінацією і намагався налагодити добрі відносини з корінними народами. Він і його команда розробили план дій по боротьбі з античорним расизмом. Також адміністрація мера змогла досягти успіхів у сфері будівництва доступного житла, створивши нову стратегію зонування і виділивши ділянки під забудову. Такий крок призвів до збільшення пропозиції неринкового житла на 32%. Сохі прагнув поліпшити громадську безпеку і розширив штат співробітників поліції. Також він домігся збільшення кількості цілодобових притулків для бездомних з 700 до 1700 місць.
Ексмер пишався тим, що його команді вдалося ліквідувати структурний дефіцит бюджету в розмірі 88 мільйонів доларів, який дістався у спадок після пандемії, і підвищити кредитний рейтинг міста.
Дженіс-Реа Раймер – перша жінка-мер Едмонтона і нова епоха для міста
Дженіс стала першою і поки єдиною жінкою-мером в історії Едмонтона. Вона перебувала на посаді з 1989 року по 1995 рік. Раймер була ініціаторкою створення нової системи управління відходами, яка включала запуск програми збору вторсировини з узбіч. Також вона активно виступала за захист і збереження природної долини річки Північний Саскачеван. Тим самим сприяючи поліпшенню якості води в річці й розширенню мережі пішохідних і велосипедних маршрутів уздовж річки. Дженіс стала першим мером, який офіційно проголосив День прайду в Едмонтоні.
Дон Айвсон – мер Едмонтона, який задав темп розвитку у 2010-х
Ця людина обіймала посаду мера Едмонтона з 2013 року по 2021 рік. Він запам’ятався людям як сучасний і прогресивний лідер, який зосередив свою увагу на довгостроковому плануванні, сталому розвитку та розв’язанні різних соціальних проблем. Айвсон керував розробкою стратегії енергетичного переходу, яка була спрямована на досягнення нульового рівня викидів парникових газів. Також він разом зі своєю командою розробив план розвитку міста, покликаний підготувати Едмонтон до збільшення населення до 2 мільйонів осіб до 2040 року. Важливо відзначити, що Едмонтон неодноразово називали найвідкритішим містом Канади під час перебування Айвсона на посаді мера. Все це завдяки ініціативам щодо відкритості даних і прозорості управління.
Меттью Макколей – мер Едмонтона, що стояв біля витоків міського управління
Меттью Макколей увійшов в історію Едмонтона як перший мер. Він обіймав посаду з 1892 року по 1895 рік. Меттью був рушійною силою створення першої державної школи в Едмонтоні, а також став одним із засновників Торгової палати Едмонтона. Керуючи містом, Макколей брав активну участь у створенні різних громадських інститутів. Багато людей стверджують, що саме Макколей заклав основи громадянської інфраструктури та освіти в молодому Едмонтоні.
Джозеф Кларк – один із найвпливовіших мерів Едмонтона початку XX століття
Джозеф Кларк запам’ятався едмонтонцям як найколоритніша і найсуперечливіша постать в політичній історії міста. Він був мером двічі (1919-1920 і 1934-1937). Кларк завжди відстоював інтереси робітничого класу та іммігрантів. Саме тому він здобув популярність серед простих мешканців міста. Прізвисько «Бойовий Джо» йому дали через крутий норов і готовність відстоювати свої переконання. Його кар’єра супроводжувалася частими конфліктами й навіть бійками. Перебуваючи на посаді мера, Джозеф домігся отримання землі для будівництва спортивних об’єктів в Едмонтоні. Таким чином, ця людина зробила значний внесок у спортивну інфраструктуру міста.
Лоуренс Декор – мер Едмонтона з фокусом на економічне зростання
Лоуренс Декор обіймав посаду мера Едмонтона з 1983 по 1988 рік. Він зарекомендував себе як сильний і безстрашний лідер, який якісно провів серйозну реструктуризацію міського уряду і боровся за фінансову справедливість. Ставши мером, Декор зосередив свою увагу на усуненні неефективності в міському управлінні та реалізації фінансової програми, спрямованої на ліквідацію міського боргу. Також йому вдалося ліквідувати Раду уповноважених – бюрократичний орган, що мав значну владу. Лоуренс вжив важливих заходів для підвищення економічної життєздатності центру Едмонтона і початку його відродження. Завершивши свою політичну кар’єру, Декор пішов у провінційну політику і став лідером Ліберальної партії Альберти.
Стівен Мендел – мер Едмонтона з фокусом на економічне зростання
Стівен Мендел був мером Едмонтона з 2004 року по 2013 рік. Він запам’ятався як прагматичний бізнесмен і політик, який повернув місту амбіції й став ініціатором масштабного інфраструктурного буму. Під його керівництвом в Едмонтоні схвалили й звели велику кількість інфраструктурних об’єктів, включаючи модернізацію доріг, будівництво нових бібліотек і центрів відпочинку. Також Мендел зіграв ключову роль у залученні інвестицій на мільярди доларів в центр Едмонтона. Під його керівництвом місто впровадило одну з комплексних систем управління відходами в Канаді, включаючи інноваційні технології, які згодом експортувалися в інші міста світу. Менделу вдалося об’єднати 25 муніципалітетів столичного регіону в рамках першого спільного плану управління зростанням.
Террі Кавана – двічі мер Едмонтона і рушій змін у міській політиці
Террі Кавана був двічі мером Едмонтона (у 1975-1977 роках і в 1988-1989 роках). Кавана врятував історичний готель Macdonald, зробивши його муніципальною історичною спадщиною в 1985 році. Він також був активним прихильником розвитку долини річки Північний-Саскачеван як паркової зони, що сприяло збереженню цієї природної території для міста. Також Кавана активно просував радикальні реформи, але попри це, він був шанованим і улюбленим жителями міста діячем.
Сесіл Первес – мер Едмонтона зі сміливими інфраструктурними проєктами
Сесіл обіймав посаду мера Едмонтона з 1977 року по 1983 рік. Під його керівництвом місто досягло значних успіхів у розвитку інфраструктури, спорту та фінансової стабільності. Первес ініціював проведення XI Ігор Співдружності 1978 року в Едмонтоні, а також сприяв будівництву конференц-центру (нині Edmonton Convention Centre), яке було завершено в 1983 році. Сесіл наполягав на будівництві нових автомагістралей по всьому місту.