Джозеф Кларк – відомий канадський політик, юрист. Чоловік двічі був мером Едмонтона, до останніх днів свого життя він балотувався до Палати громад Канади та Законодавчих зборів Альберти, був членом Yukon Territorial Council. Детальніше на edmonton-yes.
Кар’єра поліціянта
Кларк народився 20 вересня 1869 року в Osnabruck Center, Ontario. Освіту здобував в Прескотті та Броквілі. У 1892 році Джозеф вступив у ряди Північно-Західної кінної поліції в Реджані, Саскачеван. Через кілька років він повернувся до Онтаріо, його звинуватили у дезертирстві. Тоді Кларка оштрафували на 100 доларів. Уникнути законного покарання Джозефу вдалося через те, що суддею був його дядько.
Після невдачі в поліційній кар’єрі, Джозеф переїхав до Торонто та почав вивчати право в Osgoode Hall. У 1902 році, закінчивши навчання, чоловік відправився до Юкону, щоб взяти учать у лихоманці Клондайку. У новому місті почав працювати в адвокатурі, був призначений членом Yukon Territorial Council.
У 1908 році Кларк переїхав до Едмонтона, тут почав активно займатися юридичною практикою. В Едмонтоні у 1911 році він одружився з Гвендолін Есбері, пізніше у них народилося двоє дітей.
Політична діяльність в Едмонтоні
Джозеф Кларк брав участь у 27 муніципальних виборах міста Едмонтон. Більше, ніж будь-хто до чи після нього. Загалом він 17 разів балотувався на посаду мера (виграв 5 таких виборів), 10 разів на посаду олдмена (тричі був обраний).
У 1912 році Кларк вперше спробував обійняти муніципальну посаду в Едмонтоні. Тоді він балотувався на посаду олдмена до міської ради міста. Його обрали на один рік, після чого Кларк висунув свою кандидатуру на посаду мера.
У 1913 році Джозеф створив тимчасовий альянс з мером Вільямом Макнамарою проти тих, хто бажав викорінити в місті проституцію, азартні ігри. Альянс розпався після бійки Кларка з Макнамарою на засіданні.
У 1915 році на виборах Кларк програв боротьбу за переобирання. У 1918 році Джозеф став мером Едмонтона. Його радості не було меж, бо досить багато часу він йшов до цього.
Під час свого першого терміну на посаді, чоловік зіткнувся з міським страйком робітників на підтримку страйку у Вінніпезі. Кларк був на боці страйкарів, задля допомоги в вирішенні конфлікту він приєднався до профспілкових лідерів. Разом вони розробили список у який входило 29 вимог, включаючи право на колективні переговори, восьмигодинний робочий день, контроль владою цін, право робітників на балотування й очолення державних посад.
Кларк також чинив опір використанню штрейкбрехерів, за що був звинувачений в тому, що піддався впливу радянської влади. Міські газети писали багато статей на адресу Джозефа. Проте, це ніяким чином не впливало на його політичну кар’єру.
У 1919 році на виборах Кларка переобрали, через рік він програв посаду Девіду Дуггану. У 1924 році Джозеф знову став олдменом. Наступне десятиліття в його політичній кар’єрі був занепад. Всі спроби балотування на посаду мера Едмонтона були невдалими. Проте, Кларк не полишав надії на успіх до кінця свого життя.
Життя поза політикою
Крім політики, Джозеф був відомим спортсменом, він займався лакросом, футболом, легкою атлетикою. Через те, що чоловік мав сильний характер, був різким інколи навіть жорстоким, в народі йому дали прізвисько «Бійцівський Джо».
Кларка неодноразово звинувачували у причетності до розвитку проституції, гральних клубів, що досить сильно вплинуло на його політичну кар’єру.
26 липня 1941 року колишній мер Едмонтона пішов з життя. На честь нього були названі стадіон та спортивний майданчик в Едмонтоні. Його дружина Гвендолін працювала в міській раді міста після смерті чоловіка.