Кім Кемпбелл відома особистість у Канаді. Вона юристка, професорка, політикиня, віцепрем’єрка Канади, дипломатка. Кім стала першою жінкою-міністеркою, очоливши Прогресивну консервативну партію після відставки Браяна Малруні, також вона була міністеркою юстиції та генеральною прокуроркою Канади, пише edmonton-yes.com.
Освіта, особисте життя
З’явилася на світ Авріл-Федра Кемпбелл у Порт-Елберні у 1947 році. Про її дитинство практично нічого не відомо. Коли дівчинці виповнилося 12 років, її батьки розлучилися, мати не захотіла забирати дочок, тому вони жили з батьком. Приблизно в той самий час Авріл відмовилася від свого імені й стала називати себе Кім.
Кемпбелл стала першою жінкою-президенткою студентської ради в середній школі принца Уельського у Ванкувері. Вона брала активну участь у шкільній команді «Reach for the Top». У 1969 році вона здобула ступінь з політології в Університеті Британської Колумбії (UBC). Потім вона захистила докторську дисертацію в Лондонській школі економіки й політичних наук, спеціалізуючись на уряді Радянського Союзу.
Під час навчання на юридичному факультеті UBC Кемпбелл двічі обиралася до шкільної ради Ванкувера. З 1980 року до 1984 року вона була піклувальником, а в 1983 році — головою.
У 1972 році Кім вийшла заміж за професора математики Університету Південної Каліфорнії Натана Давінські. У 1982 році вони розірвали шлюб. Другим обранцем жінки став адвокат із Вікторії Говард Едді. Однак проживши кілька років разом, вони розлучилися. У 1997 році Кемпбелл почала жити в цивільному шлюбі з актором, драматургом і піаністом Герші Фелдером.
Початок кар’єри
З 1975 року по 1978 рік Кім викладала в університеті UBC, а з 1978 року у Ванкуверському муніципальному коледжі.
Свою юридичну кар’єру жінка розпочала у фірмі «Ladner Downs». Дуже швидко вона стала відома завдяки своїм регулярним виступам у програмі «Morningside» на радіо CBC. З 1985 року по 1986 рік Кемпбелл обійняла посаду виконавчої директриси в офісі прем’єр-міністра Британської Колумбії Білла Беннета. У червні 1986 року вона без успіху намагалася стати лідеркою партії «Соціальний кредит» у Британській Колумбії.
Восени 1986 року Кемпбелл стала депутатом від партії «Соціальний кредит» у законодавчих зборах провінції. Завдяки її зусиллям як ефективної членкині законодавчих зборів було внесено зміни до закону про охорону здоров’я провінції, які зробили його менш дискримінаційним щодо геїв. Вона також очолила цільову групу з розроблення нового закону про спадщину, який пізніше був ухвалений урядом NDP. У 1988 році Кемпбелл виступила проти абортів. Її муніципальна позиція призвела до того, що 22 жовтня 1988 року вийшла з партії й відмовилася від місця в законодавчих зборах.
Після виходу з партії «Соціальний кредит», Кемпбелл стала членкинею федеральної Прогресивно-консервативної партії. У листопаді 1988 року вона виграла вибори до Палати громад, представивши округ Vancouver Centre. У 1989 році прем’єр-міністр Браян Малруні призначив її державним міністром у справах індіанців і північного розвитку.
У 1990 році Кім стала першою в Канаді жінкою-міністеркою юстиції та генеральною прокуроркою. Вона внесла значні зміни в законодавство з різних питань, зокрема надала жінкам більше захисту у випадках зґвалтування і сексуального насильства. Вона також увійшла до Cabinet Committee з пріоритетів і планування.
У січні 1993 року внаслідок перестановки в кабінеті міністрів Кемпбелл стала першою жінкою-міністеркою національної оборони й міністеркою у справах ветеранів Канади.
Лідерка партії та прем’єр-міністерка
У листопаді 1992 року популярність Браяна Малруні становила 12%. Це був найнижчий показник серед усіх прем’єр-міністрів в історії Канади. Наприкінці 1993 року мали відбутися федеральні вибори, оскільки Малруні пішов у відставку. Кемпбелл вступила в боротьбу за його спадкоємність на з’їзді керівництва партії як лідерка. У другому турі вона здобула перемогу, обійшовши Жана Шаре. 25 червня 1993 року Кім Кемпбелл стала 19-м прем’єр-міністеркою Канади.
Прогресивно-консервативна партія отримала другу поспіль більшість у Палаті громад на виборах 1988 року. Але до 1993 року політичний ландшафт країни кардинально змінився. Коаліція західних консерваторів і квебекських націоналістів, що становили більшу частку, розпалася на Reform Party і Bloc Québécois. Ці обидві партії отримали підтримку у консерваторів. Крім того, багато канадців були невдоволені через невдалі спроби уряду Малруні внести поправки до конституції.
Перебуваючи на посаді прем’єр-міністерки, Кемпбелл об’єднала урядові департаменти, скоротивши чисельність кабінету з 35 до 23 осіб. Також вона ініціювала зустріч із прем’єр-міністрами провінцій і відвідала саміт G-7 у Токіо, де захищала культурну індустрію Канади. Також вона об’їхала всю Канаду, роблячи сміливі політичні заяви. У вересні вона оголосила, що федеральні вибори відбудуться 25 жовтня.
Провал на федеральних виборах
У 1993 році в перший день кампанії перед федеральними виборами у Кім виникли проблеми. Вона заявила, що безробіття в Канаді залишиться високим до кінця століття. ЗМІ та багато канадців інтерпретували її заяву як те, що вона таємно планувала скоротити соціальні програми. Це був поворотний момент, після якого підтримка Кемпбелл різко впала. Проблема посилилася після виходу телевізійної реклами Прогресивно-консервативної партії, яка висміювала частковий параліч обличчя лідера лібералів Жана Кретьєна. Кемпбелл наказала прибрати ролик із засобів масової інформації, але все ж репутація політикині і її партії вже була зіпсована.
25 жовтня 1993 року Прогресивно-консервативна партія зазнала найбільшої поразки на виборах в історії Канади. Ліберали отримали більшість місць. 13 грудня 1993 року, через 6 місяців після того, як Кім стала лідеркою Прогресивно-консервативної партії, вона пішла у відставку.
Життя після політики
Незважаючи ні на що Кім продовжила служити Канаді та людям. З 1996 року по 2000 рік вона була генеральною консулкою Канади в Лос-Анджелесі. У 2001 році вона допомогла заснувати Club de Madrid. Ця некомерційна організація об’єднує колишніх президентів і прем’єр-міністрів і сприяє демократії в усьому світі. Кім була її генеральною секретаркою з 2004 року до 2006 року і продовжує досі працювати в її раді. З 2008 року по 2015 рік вона очолила керівний комітет Всесвітнього руху за демократію.
Кемпбелл також продовжила виступати за захист прав жінок. Її зусилля охопили членство в радах директорів і керівні посади в некомерційних організаціях, таких як Council of Women World Leaders і Міжнародний жіночий форум, де вона обійняла посаду президентки з 2003 року до 2005 року.
Кім, як і раніше, віддана освіті. Вона викладала в Школі державного управління імені Джона Кеннеді й в Гарвардському університеті. За великі заслуги в політиці, юриспруденції, академічній сфері Кім отримала Орден Британської Колумбії та численні почесні ступені. Також вона є кавалеркою Ордена Канади. Важливо зазначити, Кім Кемпбелл поважають не тільки в Канаді, а й далеко за її межами, адже вона зробила вагомий вклад в різні сфери.