Едмонтон не можна назвати містом, яке у XX столітті жило під гуркіт гармат. Фронт Першої чи Другої світової війни сюди не дійшов, бойові дії залишалися далеко за межами міста, а мешканцям не доводилося відбивати наступ противника на власних вулицях. На щастя для Едмонтона, ця частина історії Канади залишилася десь далеко.
Але війна зовсім не обов’язково повинна приходити разом із фронтом. Вона може прийти через мобілізаційні списки, військові потяги, нові казарми, літаки, заводи, військові сім’ї та рішення уряду. Саме так і сталося в Едмонтоні. У різні періоди XX століття канадська армія та інші військові структури помітно впливали на міське життя, інфраструктуру та навіть вигляд окремих районів.
Про окремі сторінки цієї історії вже розповідали на сторінках edmonton-yes.com. Але якщо подивитися на неї ширше, стає зрозуміло: війни залишали в Едмонтоні слід не тільки в архівах і на меморіальних дошках. Іноді вони буквально перекроювали місто.
Коли Перша світова прийшла в Едмонтон без фронту
У 1914 році Едмонтон опинився в ситуації, яка для багатьох мешканців спочатку виглядала майже нереальною. Європа воювала десь за океаном, а місто продовжувало жити своїм життям. Щоправда, дуже швидко з’ясувалося, що океан — не настільки надійний захист від наслідків світової війни, як хотілося б.
За даними міського архіву, близько 14 тисяч чоловіків з Едмонтона та околиць записалися на службу та вирушили до Європи. Для міста того часу це була колосальна цифра — фактично війна забрала чи малу частину працездатного населення: працівників, синів, чоловіків та батьків.
Ба більше, військова присутність була помітна й без відправлення людей на фронт. Для підготовки військових використовували школи McKay Avenue та King Edward, Edmonton Exhibition Grounds, South Side Athletic Grounds, Victoria Golf Links, окремі ділянки вулиць та інші міські території. Частина приміщень використовувалася як місця тренування або казарми. У 1914–1915 роках також звели Edmonton Drill Hall, який згодом після візиту королівської особи, отримав відому назву Prince of Wales Armouries і став осередком мобілізації в місті.
Друга світова: Едмонтон стає важливим військовим центром
Якщо Перша світова навчила Едмонтон жити в умовах великої війни, то Друга світова перетворила місто на значно важливіший військовий та авіаційний вузол.
Особливу роль відіграла авіація. Blatchford Field, який до війни був важливим міським аеродромом, під час Другої світової став частиною масштабної системи підготовки та переміщення авіації. Едмонтон був пов’язаний із British Commonwealth Air Training Plan, а також із Northwest Staging Route — системою аеродромів, через яку літаки прямували до Аляски.
Масштаби руху були такими, що звичайний міський аеродром уже важко було назвати просто міським аеродромом. За історичними матеріалами міста, в один із днів восени 1943 року в Едмонтоні злетіли або приземлилися близько 850 літаків. Поступово військову авіаційну діяльність переносили до нового об’єкта в районі Namao.
Для міста це означало не тільки літаки в небі. Потрібні були ремонтні майстерні, ангари, персонал, транспорт, постачання та житло. Війна створювала інфраструктуру, яка могла пережити саму війну.
Показовим прикладом є Hangar 11 у Blatchford, збудований у 1942 році. Він був частиною великого військово-авіаційного комплексу, що працював далеко від європейського фронту, але був безпосередньо пов’язаний із воєнними потребами союзників.
Ще один приклад — Ortona Armoury у районі Rossdale. Щоправда, спочатку це була зовсім не військова споруда: будівлю звели в 1914 році як стайню Hudson’s Bay Company. У 1939 році тут розмістилася Edmonton Half Company of the Royal Canadian Navy Volunteer Reserve, а в 1941 році будівлю перетворили на військово-морську базу Nonsuch. Пізніше вона стала пов’язана з армійськими структурами та отримала назву Ortona Armoury на честь битви Другої світової війни.
Після війни: як канадська армія продовжила змінювати райони Едмонтона
Парадоксально, але завершення Другої світової не означало завершення військової історії Едмонтона. Навпаки, у повоєнні десятиліття військова присутність стала ще помітнішою в окремих частинах міста.
Одним із найкращих прикладів є Griesbach. Будівництво військового комплексу тут розпочалося наприкінці 1950 року, а до кінця десятиліття сформувалася ціла спільнота з військових об’єктів та житла для військовослужбовців і їхніх сімей. У районі було близько 750 житлових будинків, переважно збудованих у 1950-х роках.
Фактично це був маленький світ усередині великого міста. Військові приходили сюди не лише на службу — вони тут жили, виховували дітей, ходили до магазинів, користувалися транспортом, займалися спортом і будували цілком звичайне сімейне життя.
Тут якраз і проявляється найцікавіший вплив армії на райони Едмонтона. Військовий об’єкт уже не був просто набором казарм за парканом. Навколо нього виникала інфраструктура, формувалася спільнота, прокладалися дороги та створювалися житлові квартали.
Паралельно розвивався великий військовий комплекс у районі Namao. Після війни саме туди поступово переносили військову авіаційну діяльність із Blatchford. У подальші десятиліття Namao став одним із ключових пунктів військової присутності в районі Едмонтона.
У середині 1990-х військові структури почали згортати діяльність у Griesbach і переносити її до Namao. Колишню військову територію передали для цивільного перепланування. План нового району затвердили у 2002 році, а згодом тут почалося масштабне житлове будівництво.
Саме так — колишню військову територію почали перетворювати на цивільний район. Це, мабуть, найцікавіший фінал для військової історії міста: там, де колись стояли казарми та житло для військових сімей, з’являлися звичайні будинки, вулиці та міське життя. Військовий простір не зник — він просто змінив призначення.
Війна закінчується — Едмонтон пам’ятає
Історія Едмонтона доводить: місту зовсім не обов’язково бути фронтовим, щоб війна його змінювала. У XX столітті конфлікти приходили сюди через мобілізацію, людей, літаки, казарми, транспорт і величезні військові об’єкти.
Це лише одна зі сторінок ширшої історії Канади, але саме в Едмонтоні вона добре помітна на рівні міського простору. Військові потреби змінювали призначення шкіл, спортивних майданчиків, аеродромів та окремих будівель. Пізніше військові бази самі ставали частиною історії районів, а після їхнього закриття території отримували нове цивільне життя.
Частина цієї спадщини зникла разом із базами та старими спорудами. Інша залишилася в будівлях, назвах, дорогах і плануванні міста. Prince of Wales Armouries сьогодні зберігає міські архіви, а колишні військові об’єкти на кшталт Ortona Armoury отримали культурне призначення.
Війна сама по собі, звісно, річ жахлива. Але історія Едмонтона нагадує: навіть далеко від фронту вона здатна перекроювати міста на десятиліття. Іноді настільки, що після військових залишаються не тільки спогади, а й цілі райони, у яких наступні покоління вже живуть цілком мирним життям.