Маргарет Кранг — юристка, політикиня, яка зіграла велику роль у діяльності республіканців. У 1933 році на муніципальних виборах вона здобула місце олдермена і стала наймолодшою з коли-небудь обраних до міської ради Едмонтона. У 23-річному віці жінка кинула виклик прогнозам ветеранів громадянської кампанії, які стверджували, що жодна жінка не зможе потрапити в крісло олдермена. Кранг набрала 10000 голосів, посівши друге місце в 17 окрузі. Протягом усієї своєї активної кар’єри в політиці та юриспруденції, вона виступала проти фашизму, відстоюючи права робітників, жінок, іммігрантів, пише edmonton-yes.com.
Дитинство та юність
Маргарет Кранг з’явилася на світ 30 серпня 1910 року в Едмонтоні. Вона була четвертою з шести дітей Френсіса і Маргарет Кранг. У 1903 році сім’я переїхала до Страткони й батько дівчинки став першим лікарем громади, а ще протягом 25 років він входив до шкільної ради. Спостерігаючи за його роботою, Маргарет познайомилася з бідністю, стражданнями та труднощами, з якими стикалися на той час місцеві жителі. А відкрита соціалістична позиція батька та політичні зібрання, які він влаштовував у родинному домі, вплинули на соціальну активність доньки.
Маргарет відвідувала середню школу Страткони, а після її закінчення вступила до Університету Альберти. Вона була видатною студенткою, яка брала активну участь в університетському житті. У 1930 році Кранг здобула ступінь бакалавра мистецтв, у 1932 році — бакалавра права і через рік — диплом викладача. Під час навчання дівчина підробляла в різних юридичних фірмах Едмонтона. У 1934 році її прийняли до колегії адвокатів.
Важливо зазначити, що в школі та університеті Кранг була завзятою спортсменкою. Вона постійно брала участь у змаганнях з легкої атлетики й була чемпіонкою зі спринтерського бігу. Після травми коліна вона почала займатися плаванням, і протягом трьох років була капітаном команди з плавання Університету Альберти.
Початок політичної кар’єри
Під час Великої депресії в Едмонтоні було повне безробіття і голод. Більшість містян наражалися на ризик бідності, але їхні проблеми влада ігнорувала. Маргарет щиро переживала за людей і хотіла змінити ситуацію. Це призвело до того, що в листопаді 1933 року вона вирішила балотуватися на виборах до міської ради Едмонтона. Її передвиборча кампанія базувалася на наданні допомоги нужденним. Кранг заявила, що вона зможе легко розв’язати питання гарного харчування та житла.
Маргарет балотувалася від Лейбористської партії, але підтримувала створену Федерацію кооперативної співдружності CCF, попередницю сьогоднішньої NDP. На той момент вона була досвідченою агітаторкою, оскільки здобула досвід публічних виступів завдяки своїй юридичній роботі, а також надавала допомогу своєму батькові в попередній кампанії з переобрання шкільної ради та виступала з передвиборчими промовами для його друзів. У неї також була розроблена програма, в якій пропонувалося:
- Ввести посаду співробітника з надання допомоги жінкам.
- Забезпечити адекватну допомогу нужденним.
- Зробити пільги відповідно до загального прожиткового мінімуму.
- Передати комунальні послуги в громадську власність.
На виборах 8 листопада Кранг посіла друге місце в раді, набравши найбільшу кількість голосів. У той час як виборче право для жінок було ще чимось новим і в інших провінціях обмеженим, тому все це принесло їй національну популярність.
Перший термін і переобрання
У міській раді Едмонтона Маргарет була безкомпромісною захисницею прав робітників і жінок, яка не уникала конфронтації. Вона увійшла в Relief Department, який прийняв на роботу двох жінок. Незабаром Кранг стала головою Special Relief Committee, який займався розглядом апеляцій, коли в допомозі було відмовлено. Політикиня змогла домогтися підвищення виплат, пригрозивши піти з ради, якщо запропоноване підвищення не реалізують. Вона подорожувала країною, спостерігаючи за політикою інших міст і муніципалітетів у сфері пільг і збираючи різні ідеї. Її боротьба за права трудящих охоплювала китайських та інших робітників-іммігрантів, що було рідкістю для того часу. Однак усі зусилля Кранг не увінчалися успіхом. Відповідно до імміграційного законодавства часів Великої депресії допомога не була доступна безробітним іммігрантам, яким загрожувала депортація.
Працюючи в раді, Маргарет продовжувала будувати свою юридичну кар’єру. Після того як у 1934 році її прийняли в колегію адвокатів, вона відкрила власну юридичну практику і почала займатися трудовими справами. Крім роботи в раді, вона вела кампанії на захист прав трудящих і за мир. Також активно виступала з доповідями на такі теми, як переваги соціалістичної системи соціального забезпечення, необхідність створення глобального союзу робітників та інші.
У листопаді 1935 року Кранг переобрали до міської ради Едмонтона, їй вдалося набрати найбільшу кількість голосів. Жодна інша жінка не досягала такого успіху до 1964 року.
Зусилля, спрямовані на закінчення війни
Восени 1936 року Кранг під час свого другого терміну як членкиня міської ради й делегатка CLAWF відвідала Всесвітню конференцію миру в Брюсселі. Важливим питанням була громадянська війна в Іспанії, яка нещодавно спалахнула. Маргарет передбачила, що перемога націоналістів призведе до світової війни, і вважала нейтралітет Канади в цьому конфлікті справжнім божевіллям.
Після цієї конференції Кранг вирушила до Іспанії, щоб дізнатися все з перших вуст. У серії статей, написаних Маргарет для газети «Edmonton Journal», вона підкреслювала присутність і мужність жінок-бійчинь у лавах урядового ополчення.
Після повернення до Канади Маргарет почала виступати на захист Іспанії, здійснивши турне країною з метою пропаганди та збору коштів. Влітку 1937 року вона познайомилася з лікарем Норманом Бетьюном, канадським комуністом, який підтримував республіканські війська в Іспанії, і супроводжувала його в турне південною Альбертою.
У міській раді Кранг продовжила боротися за справедливу зарплату та добробут дітей і молоді. Однак незважаючи ні на що, після другого терміну роботи в міській раді Едмонтона її політична кар’єра пішла на спад. У вересні 1937 року вона програла вибори. Після цього без успіху балотувалася до провінційного парламенту Альберти. Це було пов’язано зі зниженням підтримки лівої політики в Альберті.
З 1938 року до 1940 року Маргарет зосередилася на адвокатській діяльності. Вона представляла інтереси жертв скорочення допомоги та домашнього насильства. Взимку 1938 року вона переконала Edmonton Hospital Board прийняти першу в місті чорношкіру студентку-медсестру.
Життя після політики, спадщина
Закінчивши політичну кар’єру, Кранг у 1943 році переїхала жити в Монреаль і стала писати статті для місцевої газети. Незабаром у Маргарет почалися проблеми зі здоров’ям, їй діагностували синдром Кушинга. Після цього вона вирушила до Бостона, де їй провели операцію з видалення надниркових залоз. У 1953 році Кранг переїхала до Ванкувера, де і провела останні роки свого життя. Вона більше не брала участі в політичному житті й не займалася активізмом. 3 січня 1991 року Маргарет пішла з життя.
У Канаді та інших країнах Кранг заявила про себе як незалежна, працьовита жінка, яка не боїться конфронтації. Вона сміливо виступала за рівні права і соціальну справедливість. Її підхід до трудових прав випередив свій час. Вона законно відстоювала інтереси не тільки чоловіків, заміжніх жінок, а й етнічних груп, які зазнавали дискримінації з боку закону. На міжнародній арені вона виступала за мир із провидницькою точністю, передбачаючи небезпеку фашизму.