Енн Маклеллан зробила великий внесок у розвиток Канади, обіймаючи посади заступниці прем’єр-міністра і міністерки з безліччю ключових портфелів. Вона вчена, юристка, шанована професорка університету і невтомна лідерка у великій кількості волонтерських проєктів, пише edmonton-yes.com.
Дитинство та юність
Енн Маклеллан з’явилася на світ 31 серпня 1950 року в Ноель-Шор, невеликому фермерському селищі на березі затоки Фінді в графстві Гантс, Нова Шотландія. Батько дівчинки Гілмор і мама Джоан вклали душу у виховання доньки. Енн цікавилася політикою з раннього дитинства. Річ у тім, що її батьки були залучені до партійної політики, а Джоан, зокрема, слугувала гарним прикладом для наслідування завдяки своїй активній громадській діяльності та роботі обраної членкині ради графства.
Закінчивши школу, Енн вивчала політологію в Університеті Далгаузі в Галіфаксі, де зарекомендувала себе як цілеспрямована студентка й активна членкиня Клубу молодих лібералів. Здобувши ступінь бакалавра мистецтв, у 1974 році вона вступила на юридичний факультет у Далгаузі, а в 1975 році — до Королівського коледжу Лондонського університету, де здобула ступінь магістра права. У 1976 році її прийняли до колегії адвокатів Нової Шотландії, і Маклеллан почала працювати в одній із відомих юридичних фірм Галіфакса. Однак після нетривалої практики Енн повернулася до наукової діяльності та вступила на юридичний факультет Університету Нью-Брансвіка. Невдовзі вона почала там викладати договірне та конституційне право на посаді доцентки, а також протягом короткого часу виконувала обов’язки заступниці декана. Важливо зазначити, що Енн стала першою жінкою, прийнятою на посаду викладачки на юридичний факультет UNB.
Академічна кар’єра
У 1980 році Енн прийшла працювати в Університет Альберти. Там її заінтригували конституційні питання, які спочатку обговорював тодішній прем’єр-міністр Канади П’єр Трюдо, а потім прем’єр-міністр Альберти Пітер Логід. Енн прийняла рішення переїхати на захід, щоб дізнатися якомога більше про перспективи Альберти. Пітер Логід, який спочатку викликав у неї інтерес до провінції, став для Енн надійним помічником, другом і майбутнім колегою в національній юридичній фірмі «Bennett Jones, LLP». Наступні 13 років Енн провела як членкиня юридичного факультету Університету Альберти, обіймаючи посади доцентки, професорки, заступниці декана та виконувачки обов’язків декана. У 1987 році вона провела академічну відпустку як запрошена вчена Університету Дьюка, де викладала курс «Comparative Civil Liberties».
Успіх у політиці
Під час того як вона утвердилася як учена-юристка, Енн також продовжила брати активну участь у політичному житті Ліберальної партії. Вона займалася розробкою законів й вела співпрацю з кандидатами в депутати під час їхніх виборчих кампаній. У 1992 році Маклеллан сама стала кандидаткою. Балотуватися на федеральний пост їй запропонували громадські діячі, на яких справили враження її виступи щодо Хартії прав і свобод. Обговоривши це зі своєю сім’єю, Енн вирішила висунути свою кандидатуру від лібералів в окрузі Edmonton Northwest.
У жовтні 1993 року Енн Маклеллан стала першою федеральною лібералкою, обраною в Альберті з 1968 року. Це були найнапруженіші перегони в історії країни. У ніч виборів Енн отримала місце з перевагою лише в один голос, а після судового перерахунку голосів здобула перемогу з перевагою в 11 голосів. На своїй посаді в кабінеті міністрів, як міністерка природних ресурсів, Маклеллан зіграла ключову роль у розвитку і просуванні на національному рівні ресурсів нафтових пісків Альберти. У 1997 році Енн виграла ще одні напружені перегони й була переобрана членкинею парламенту від нового виборчого округу Едмонтон-Вест. У цей час вона отримала новий портфель міністерки юстиції та генеральної прокурорки Канади. Вона зберегла своє місце на загальних виборах 2000 року і продовжила роботу як міністерка юстиції, а у 2002 році отримала нове призначення на посаду міністерки охорони здоров’я. Рік потому Енн обійняла посаду заступниці прем’єр-міністра Канади, а також стала першою у країні міністеркою громадської безпеки та готовності до надзвичайних ситуацій. Це був складний час для Канади, незважаючи ні на що, Енн продовжила необхідне лідерство і розробку розумної політики в спробах захистити країну та її громадян. Маклеллан виграла свої останні передвиборчі перегони у 2004 році в окрузі Edmonton Centre і продовжила роботу на колишніх посадах у кабінеті міністрів. На загальних виборах 2006 року вона зазнала поразки. За свою довгу і престижну кар’єру в Оттаві Енн встановила новий рекорд, ставши найбільш довготривалою федеральною міністеркою Альберти. Вона залишила парламент із репутацією далекоглядної політикині, яка шанобливо й ефективно працювала із колегами різних політичних переконань на благо своїх земляків і всіх канадців.
Навіть після відходу з політики Енн продовжила допомагати людям і робити країну кращою. У 2006 році вона приєдналася до фірми «Bennett Jones LLP» як старша консультантка. Крім того, Енн розпочала виконання нових обов’язків як заслужена вчена-резидентка в Інституті американських досліджень Альберти при Університеті Альберти. Низка призначень у корпоративних радах надали Енн додаткові можливості поділитися своїм багатим досвідом і стратегічними порадами.
Волонтерство, нагороди
Енергію, пристрасть і відданість Маклеллан служінню народу можна побачити й у волонтерстві, яким вона почала займатися після відходу з політичної арени. Широта її участі в громадському житті приємно дивує. Особливу увагу вона приділяла ініціативам, спрямованим на допомогу жінкам, зміцнення охорони здоров’я та підтримку вразливих верств населення. Під час своєї роботи як голова фонду лікарні Royal Alexandra Енн брала активну участь у зборі коштів на будівництво сучасного кардіологічного центру CK Hui. Тим самим вона сприяла розвитку жіночої лікарні Lois Hole Hospital for Women і підтримала початок нової ініціативи в галузі охорони здоров’я всередині Едмонтона. До дуже довгого списку організацій, яким Маклеллан допомогла своєю енергією та керівництвом, входять також United Way, Edmonton Community Foundation, Canadian Blood Services та інші.
Енн продовжує формувати державну політику і вести дебати, бувши членкинею Ради з економічної стратегії при прем’єр-міністрі, а також директоркою і віцеголовою Інституту досліджень державної політики.
За великі заслуги перед народом і країною, Маклеллан відзначена престижних нагород. Вона є офіцеркою Ордену Канади та отримала почесні ступені докторки права в Університеті Альберти, Кейп-Бретонському університеті. У своїх інтерв’ю Енн зауважувала, що визнання — це не лише її заслуга, а й внесок всіх людей, з якими їй пощастило працювати протягом багатьох років. Аналізуючи все вищесказане, можна зробити висновок, що жителям Альберти, та й усім канадцям пощастило слідкувати за невтомною енергією, відданістю і пристрастю, якими Енн ділилася протягом усього свого життя. Багато поколінь продовжуватимуть користуватися всім тим, що вона запропонувала країні.